Наші батьки виростили нас, виховали. І ми вже дорослі, самостійні, окремі особистості, які хочуть жити по-своєму. Бажають обирати.
У нас може бути інша думка, погляди на те, як варити борщ, вести побут, складати речі в шафу і вирощувати дітей.
⚡ Що робити, якщо батьки своєю поведінкою доставляють нам клопотів?
Важливо розуміти, що наші батьки не ідеальні. Вони не боги. Вони звичайні люди зі своїми перевагами та недоліками.
Тато і мама самі обирають що і як їм робити у своєму житті. І діти, які вже виросли, також обирають що робити у своєму.
⚡ Як же нам взаємодіяти?
Приїжджаючи до батьків у гості важливо дотримуватися їхніх традицій, поважати їх ставитись з повагою до того, що і як вони люблять і в той же час не втрачати контакту з собою, враховувати свої кордони і намагатися домовитися.
Ідеальний варіант ставлення до дорослих дітей як до гостя — шанобливе, без порушень кордонів, із цікавістю та інтересом, помічаючи, що це інша людина.
Набагато гірше, якщо батьки не цураються повчати: «я краще знають, що ти їси» і що тобі смачно. Що ти мені розповідаєш? Я пам’ятаю, що ти у 2 роки любив пінку з-під молока – на, їж, виловила тобі».
⚡ Хіба є сенс просити батьків підлаштовуватись під мій приїзд? Я в їхньому будинку гість. Можу перетерпіти. Адже вони не повинні робити те, що я хочу і тому що я хочу.
Так. Батьки дійсно не зобов’язані все міняти під ваш лад. І водночас вони можуть зробити вам приємно. Дізнатися, що приготувати до приїзду, що ви любите смачненького, а що категорично не покладете до рота. Наліпити улюблених вареників з вишнею або запекти улюблену матусіну курку на пляшці.
⚡ Чи потрібно говорити батькам про свій дискомфорт?
Запам’ятайте, за ваші межі та ваш комфорт несете відповідальність тільки ви та ніхто інший.
Батьки, навіть люблячі, не вміють читати думки. Ви виросли, і минулі звички вони можуть пам’ятати. Але вони не знають, що вам смачно зараз, можуть не здогадуватись що деякі страви ви розлюбили а ще й є нові звички у вашому житті.
Говоріть їм. Попереджайте про свої звички та особливості.
Це насамперед турбота про себе. Про свій комфорт.
Звичайно, ви можете гордо «колотися і продовжувати їсти кактус» або просто сказати.
Бувають батьки, які не готові відпускати дітей. Вони вважають їх “вічними дітками”, знають як краще і не хочуть їх чути. Їх не зміниш – вони такі як є. Так прожили багато років. І це даність. Можна терпіти, а можна змінюватися самому, позначати свої межі: повільно, методично та стійко. Але це вже зовсім інша історія.
Підписуйтесь на мене в фейсбуці.
