Насильство — застосування сили або психологічного тиску свідомо спрямованих на слабших або тих, хто не може чинити опір. Будь-яке застосування сили щодо беззахисних.
Ймовірність потрапляння в ситуації насильства більша у людей з вразливим психоемоційним станом.
Що це за категорія людей та звідки з’являється такий стан?
З родини.
Це родини де:
▶ Були відсутні емоційні кордони, не можна було казати “ні” мамі і татові, потрібно було бути слухняним, чемним.
▶ Не те що не навчали про кордони тіла, а регулярно їх порушували та ігнорували.
▶ Відбувалось регулярно фізичне та емоційне насилля.
▶ Батькам було не до дітей. Взагалі. Дитячий емоційний стан, життя було не важливим. “Нагодували, спати де є – що ти ще від мене хочеш?”
▶ Батьки були в активному пошуку себе і сильно страждали самі. Не помічали нікого і нічого навколо.
▶ Алкоголіки, наркомани тощо
Дорослі та діти з таких родин не знають своїх прав, меж, кордонів, не відчувають своєї цінності. Не розуміють “де мені зручно і ще нормально, а де вже занадто і нестерпно”. Не знають “що і як я хочу”. І коли їм щось пропонують вони погоджуються, не розуміючи наслідків, бо досвіду такого не було взагалі. Якщо людина сідає в таксі, мови про то, що за те після будуть гвалтувати немає. Якщо пригощають вином мови про те, що вона винна секс не має. Такі люди вірять в те, що ті хто поруч друзі і вони не скористаються нею. Людина не відчуває себе і можливу небезпеку. В неї немає відчуття себе, БО до того її кордони вже жорстко ігнорували та порушували в родині.
Емоційне та фізичне насилля може трапитись з кожним. Іноді дійсно можна почути перші дзвоники і швидко відсторонитись. Іноді, проте не завжди.
Гвалтують дітей, дорослих, стариків. Під час 2 світової війни гвалтували людей старших за 80 років. Тому є документальні підтвердження. Гвалтують при церквах, в дитбудинках. Там, де розуміють, що мають силу і можливість це зробити. Гвалтують навіть вдома – і найчастіше це добрі знайомі та родичі родини.
Чому відбувається віктімблеймінг (звинувачення жертви)?
Бо:
✏ Легше з’єднатися з насильником, приєднатися до нього. Тоді є ілюзія що зі мною цього не трапиться. Що я можу це контролювати. Одягом. Поведінкою. Силою.
✏ Людині легше відчувати агресію, аніж страх та безсилля.
Ви не можете гарантувати, що з вами насилля не трапиться. Ніяк. Бо ви також заходите в під’їзд, ліфт, ходите ввечері біля кущів, повертаєтесь додому пізно, виходячи з авто. Не важливо, чоловік ви чи жінка, скільки вам років, спортивний ви чи ні. Що могли зробити люди під окупацією, якщо в насильників була зброя? Цивільні провокували?
Ніщо і ніяк не може вберегти людину від насилля. Це рулетка – пощастило чи ні. Це не залежить від статі, віку, фінансів, здібностей.
Це залежить лише від ґвалтівника, насильника. Вся відповідальність тільки і тільки на ньому. Без жодних але…
Тож ми маємо сформувати нетолерантне до насилля суспільство. Пояснювати, говорити про це. Розголошувати ці ситуації. Мати однозначну 100% позицію відносно того, на кому саме відповідальність.
Щоб коли хтось захоче вчинити насилля та скористатись можливістю – йому стало дуже страшно. Бо за цим йде покарання. Воно неминуче.
Покарання неминуче в головах та житті насильників. Згодом.
Їм так страшно, коли в них народжується дівчинка, а до того вони гвалтували жінку. Флешбеки. Жах.
Їм страшно, коли їх саджають за грати.
Їм страшно, коли їх стороняться усі. Їм жити з цим все життя. І від цього не відмитись. Але це вже зовсім інша історія.
