Ти виріс у сім’ї алкоголіків?
Твоєю психікою ніби проїхав каток. І тепер тобі доводиться докладати набагато більше зусиль, ніж іншим для елементарних базових речей.
Розповім трохи про твоє дитинство, хоч ти й сам знаєш.
Прикладом візьму батька алкоголіка та співзалежну матір, хоча варіанти можуть бути різними.
Від зміни місць та ролей результат не змінюється.
Відчувай і видихай. Адже зараз ти дорослий і вже інакше. Ти щонайменше однією ногою вийшов із цього пекла.
✏ Емпатія
Я добре навчений зчитувати інших людей, розуміти їх настрій та особливості. Адже п’яний чи тверезий ввечері тато я вгадував по шороху біля двері та повороту ключа в замку.
Було зрозуміло, можна вийти зустрічати чи треба бігти та ховатися. Тому що зараз щось почнеться.
✏ Всемогутність
“Дивись, щоб тато не напився” і я стежив, скільки ти п’єш, тягнув тебе за рукав, шукав тебе в пивняках. Кінець вечора залежав від моїх старань. Щоб не збожеволіти, я в це вірив.
✏ Провина. Токсична
Треба було не висовуватись. Завжди. “Не провокуй тата, ти що не бачиш, він випив”. Не дорослий регулює ситуацію, а дитина повинна бути тихіше води і нижче трави, тоді вдома не будуть кричати, бити, принижувати.
Я винен у тому, що я живий, активний і маю потреби.
Я за фактом існування винний. Тата я дратую. “Ти заважаєш”.
Звідси токсичне і постійне почуття провини. Просто через те, що я є.
І очікування, що мені може прилетіти будь-якої миті, незрозуміло за що. Спонтанно. І я виявлюсь винен. Завжди є за що.
✏ Співзалежність
Я маю розуміти, знати і передбачати. Повинен пам’ятати що може розлютити тата і чому засмутиться мама.
✏ Перфекціонізм
Я повинен бути ідеальним, щоб хоч чимось тішити мою маму. В її житті немає нічого доброго, лише я. Немає місця моїм “хочу”, вільній грі та творчості.
✏ Небезпечно. Мені завжди небезпечно. Відчуття, що я на війні, де треба виживати. На мене періодично зриваються то тато, чи то мама.
✏ Страх
Затоплюючий фоновий страх.
Запах алкоголю я відчуваю миттєво. Навіть у начинці цукерок та пирога. Мій нюх дбає про мою безпеку. Вловлюючи носом нотки алкоголю, я відчуваю страх. Тваринний страх, напругу, готовність захищатися чи витримувати.
✏ Терпіння
Я вмію довго терпіти та мовчати. Терпіти і не ходити в туалет — вони в коридорі знову кричать і лаються. Терпіти голод та холод. Терпіти дискомфорт, неповагу, неприємні компанії людей, що бухають. Іноді терпіти дим сигарет що тато видихає прямо мені в обличчя та сміється.
✏ Сором
Я не раз бачив, як тато лежав у блювотині, його несли додому сусіди. Або він верещав матом, бив маму. Бійки мають 90% таких сімей.
А ще нам постійно дзвонили з витверезника.
Тато напившись хамив усім і висловлював усе, що не говорив, будучи тверезим. Мені було дуже соромно, що це мій тато.
Я син алкоголіка.
Цей сором живе у мене під шкірою. Досі.
✏ Провина. Токсична
Я винний, що не розумів завдання з алгебри з першого разу, що мої іграшки розкидані, і я грав у момент, коли тато зайшов додому роззлючений. Винен, що я голосно розмовляю, що користуюсь телефоном, що у школі підвищили ціни. Я винен за те, що я є. Я створюю одні проблеми.
✏ Проблема у побудові стосунків
У стосунках я не потрібний, мені нормально, що мене не помічають. Так безпечно.
Я несвідомо вибираю в партнери того, кому до мене немає діла. Це алкоголік/геймер/трудоголік.
У нього своє кіно, а я як фон, функція. Прям як у дитинстві.
І я вірю, що якщо буду хорошим, зручним і добрим, мене полюблять і ставлення до мене покращиться, мені приділятимуть більше часу, уваги.
✏ Підміна любові жалістю
Я починаю любити тих, кого треба рятувати. Адже я глибоко в серці люблю мого тата.
✏ Відсутність кордонів
Вдома не було замків. У туалеті, ванній кімнаті. Щоб тато не втопився, не закрився п’яний, зміг вийти. Цей п’яний періодично ломився до мене у ванну та туалет. Звісно, не з першого разу розуміючи, що він заважає, тому що страшенно п’яний.
За моє бажання мати кордони мене соромили.
Якщо хтось каже “стоп, про це говорити не хочу” – там небезпечно. Він приховує щось жахливіше за те, що було в мене в сім’ї. Потрібно терміново зрозуміти, що мені загрожує. Можливо, він не справжній друг? Він що мені не довіряє?
✏ Світ чорний чи білий
Тато був добрий. Він смажив смачну картоплю, ми разом її їли, а потім він мене бив ногами по обличчу, ременем, кидав об стіни..
Моя психіка розщепилась. Я навчився ділити світ на чорний та білий, бо не міг поєднати ці два образи в одного батька.
✏ Почуття
Їх немає. Вони заморожені. Я щодня відчуваю огиду. Тато не стежив за гігієною тіла, від нього смерділо перегаром. Мені доводиться подавляти огиду. Він не помічає мене і моїх кордонів – я весь час подавляю ще й злість, біль, страх, сором.
Щоб не було боляче свердлити зуби, колять анестезію. Щоб жити з алкоголіком я перестаю відчувати. Відключаю цей механізм, оскільки не можу звалити з батьківського пекла. Я наче в пастці в тому пекельному місці – воно зветься мій дім.
✏ Знецінення себе
Завжди невдоволені прискіпливі мама і тато оселилися в моїй голові. Мама часто зривається на мені. Її злить тато, але вона боїться його і верещить на мене. «Що твої проблеми порівняно з моїми?» Справді – фігня. Тому я постійно знецінюю: досягнення, успіхи, оцінки і себе теж. Принижую, засуджую себе. Я міг би бути кращим. Завжди.
✏ Відсутність розуміння норми
Я постійно сумніваюся, чи правильно ні.
✏ Заперечення дійсності.
“Я не алкоголік”, “в нас щаслива родина”. У моїй родині спотворювали реальність. Сміття не виносили з хати, але й не казали правду вголос. Я не можу довіряти собі. Мої очі бачать одне, а батьки кажуть, що все інакше. Мабуть, мої очі брешуть.
Я не вмію довіряти собі та своїм відчуттям. І не вмію йти з тих місць, де мені погано.
✏ Складнощі з довірою.
Батько обіцяв кинути пити, піти разом до зоопарку та повернути взяті на пиво дитячі кошти. Він прокинувся і не пам’ятає, що було вчора. Говорить «нічого я тобі не обіцяв». Моя довіра щодня підривалась гранатою.
Мама обіцяла покинути батька. Вона знала, що мені погано, плакала, просила вибачення і шепотіла мені, що ми від нього втечемо. 9 років шепотіла. Я з’їхав. Вони й досі разом.
✏ Неприйняття себе
Мій головний приклад чоловіка викликає у мене огиду. У мене немає рольової моделі чоловіка. Тату, ти схожий на мене, і я ненавиджу в собі всі твої риси. Адже від тебе було так багато болю. Я ненавиджу ту частину себе, схожу на тебе.
Знайомо?
Я 7 років працюю з ДДА. Веду їх у терапії, ми разом заліковуємо рани минулого, будуємо новий досвід.
Це складно та повільно, але реально.
Життя моїх клієнтів змінюється. Стає безпечнішим, щасливішим, вдається побудувати теплі стосунки.
Приходьте, допоможу вам також.
